Вступ
Привіт, мій читачу, давно не бачилися, якщо бути точним, то вже 4 роки. Саме стільки минуло з моєї останньої мандрівки на Балканський півострів.
Багато чого відбулося в моєму житті, та в Україні в цілому. Помер мій тато, переїхав зі Львова до Києва, змінив декілька місць праці, загалом змінив кар'єрний шлях, ну і розпочалася повномасштабна війна…
Київ - це місто з шаленим темпом, тому літо 2026 наступило в якійсь мірі неочікувано і я майже одразу згадав про свою давню мрію відвідати Норвегію. Тож, зваживши всі за та проти, я розпочав бліц-підготовку за допомогою ШІ. Так, з часу моєї останньої мандрівки в широкому користуванні з'явився штучний інтелект, аж настільки я довго не мандрував.
Цього разу я вирішив спробувати інший формат подорожі, не вивчати детально свій маршрут. Я просто зава вхідні параметри в промпт, на кшталт скільки в мене днів, яку відстань хочу долати в день, тощо. в додачу місця мали бути популярними, перше знайомство з Норвегією мало бути через віджомі місця. Тож, вуаля, маршрут готовий, поденно, структуровано, з розписаним кілометражем, "якось аж занадто добре", - подумав я і вирішив трохи перевірити — на диво, все було чітко.
Також, ШІ допоміг знайти прокат мотоциклів, побудувати ланцюжок логістики, та зважити фінансову доцільність їхати власним мотоциклом. Тобто, це чудовий інструмент і для таких задач. Хтось може сказати, що це вже зовсім по-лінивому, але, на мій погляд, це непоганий спосіб зекономити трохи часу. Знайти мотоцикл у високий сезон виявилося задачею не з легких, довелося брати ті дати, які були, і ту модель, яка була вільна. Таким чином, чистої мотомандрівки вийшло вісім днів замість запланованих десяти. Вирішив витратити вільні дні на дослідження Осло. Ось так і розпочалася моя мандрівка.
ДЕНЬ 1
Пропущу розповідь про потяги до Кракова та літак до Осло, бо це нудна історія. Тож, я в Осло. Першим, що я почув, вийшовши з вокзалу в Осло, був крик чайки, від цього аж мурашки пішли тілом, та на думку спало: "Нарешті, я у відпустці своєї мрії".
Перше, що я зробив в Осло, це просто вийшов подивитись на загальну обстановку. Одразу в око впало наскільки толерантним є суспільство в цій країні, навколо прапори ЛГБТ спільноти, поруч наметове містечко на підтримку Палестини. Досить багато мігрантів, але вони доволі чемно поводяться. Немає якогось напруження чи контрасту, як це було в Італії 7 років тому. Тож, мій бліц обхід не тривав довго, я оглянув центр та повернувся в готель оскільки вже було пізно і я втомився від дороги.
ДЕНЬ 2
Готель дуже приємно вразив мене смачним сніданком, після якого я зібрався та поїхав на музейний острів місцевим громадським транспортом. Транспорт в Норвегії дуже зручний, квитки можна придбати через спеціалізовані додатки без жодних проблем, але й ложка дьогтю тут присутня - це ціна цих квитків, як і всього, зрештою, в Норвегії.
Отож, серед всіх музеїв Осло я обрав музей "Фрам" за порадою ChatGPT і був вражений, бо музей концептуально незвичний, посеред центрального залу стоїть величезний корабель експедиційного призначення. Весь музей присвячений експедиціям на північ та пошуку додаткових шляхів мореплавання. Не буду більше спойлерити, але музей однозначно рекомендую до відвідування.
Після оглядин я вирішив поекспериментувати зі своїм новим триподом, який був спеціально придбаний під цю мандрівку, і вдалося зняти декілька непоганих кадрів.
Зрештою, треба було повертатись в готель, і я відкрив для себе цікавий нюанс: в Осло, як і у всій Норвегії, популярною є водна маршрутка, яка інколи навіть швидша за автотранспорт за часом і за ціною дешевша. Скориставшись водним транспортом, я опинився в центрі Осло, поруч із фортецею Акерсхус, яку і вирішив відвідати наступною.
Чомусь не було бажання глибокого дослідження історії цієї фортеці, тож я погуляв двориками фортеці та пішов чілити у внутрішньому дворі неподалік ставка з японськими карпами. Історія фортеці разом з тим попалася мені на одному з довідкових табло. Століттями фортеця була надійним захистом для міста і насправді досі ним залишається, оскільки там дислокуються норвезькі військові.
Я вирішив що цього дня щоб закрити гештальт культурних обєктів мені треба подивитись ще щось, так я опинився в парку Вігеланд та біля скульптурного ансамблю Моноліт, останній вразив мене найбільше, оскільки він про різні апсекти людського життя та емоції людей які вони проживають, все це застигло в камені та створює емоційні гойдалки, бо ось ти дивишся на сцену радості та близькості а пройшовши декілька кроків відчуваєш обурення від сцени ворожнечі. Це місце я хочу виділити, бо воно мене зачепило найбільше.
Відчувши сатисфакцію та насичення від Моноліту та попередніх об'єктів, я в спокійному режимі провів решту дня на набережній, де мені дуже припала до душі лавка-лежанка. Цікаво, чому в нас таких нема… Ось так насичено і завершився мій другий день в Осло.
ДЕНЬ 3
Цей день я вирішив зробити вже менш культурним, щоб зберігати баланс. Тож швиденько відвідав королівський палац, який на мене геть не справив враження, і не тому, що я зажрався, а тому, що палац по мірках конче заспи - це звичайнісінький приватний будинок. Тому, довго я там не затривсяі одразу чкурнув до центральної опери Осло, користуючих електросамокатом накшталт нашого Болт.
В саму оперу я прийняв рішення не заходити, а лише помилуватися навколишніми панорамами, які відкриваються з її даху, і хочу сказати, що це місце не даремно таке популярне серед туристів, однозначно лайк.
Ну все, нарешті можна віддатись плотським утіхам після культурного насичення і стрибнув на пором до найбличого острова з нудиськими пляжами...жарт:) Пляжі звичайні, але дуже мальовничі і користуються популярністю серед місцевих, так я і скупався вперше в Північному морі.
Всі ці бігання та купання розбудили в мені непоганий апетит, і це була чудова нагода спробувати місцеві бургери в фуд-маркеті Осло. Тож стрибнувши на черговий самокат, я успішно доїхав до місця призначення та, інтуїтивно обравши заклад, замовив довгоочікуваний обід. Ну що тут скажеш, бургер смачний, але й ціна не забарилася. На той момент я ще не втомився дивуватися цьому. Добився морозивом та поїхав на свою улюблену набережну валятись на лавці-лежанці:) Так минув мій третій та останній день в Осло, і я усвідомив, що, мабуть, більше і сенсу нема тут затримуватися. Також не забув зайти в місцеве Хард Рок кафе, де придбав значок-пін в колекцію та фірмову кепку. Здійснилася моя маленька мрія. На душі стало дуже приємно - це було чудове завершення мого перебування в Осло.
ДЕНЬ 4
"Нарешті, справжня пригода розпочнеться сьогодні", - була перша думка зранку після пробудження.
І вдача мене не підвела, бо пригода чекала мене одразу ж на вокзалі. Виявляється, міжміська секція перонів знаходилась на іншому рівні вокзалу, але в мене не виникало жодних підозр, бо номери перонів співпадали. Тож якби я випадково не почув в розмові людей поруч, що тут немає міжміських потягів, то ніякого Сандефьорда, а відповідно і мотоцикла, я б в першій половині дня не побачив...Біжу я стрімголов з валізою та сумкою на свій перон іііі... не встигаю на свій потяг, але мені пощастило і поруч стояв потяг по тому ж напрямку, тому я довго не думаючи, заскочив в нього розраховуючи, що мій квиток буде валідним і для цього потягу. Гостроти цій ситуації додавало ще й те, що це був не прямий потяг, а з пересадкою на маршрутку, Так, автобусні перевезення та потяги працюють спільно в Норвегії. Тож, вибігаю я на своїй станції, лечу до місця посадки а там вже нікого нема, лише представники перевізника, які люб'язно попросили водія повернутись і я, на щастя, таки потрапив на свій рейс. Водій-індус ламаною англійською намагався дізнатися, чому я насправді приїхав до Норвегії, бо не міг повірити, що у відпустку:).
Ура, я в Сандефьорді, сідаю на міський автобус до пункту прокату, і вуаля, вже за 15 хв я оглядаю свій новенький Хонда Трансальп 2025 року. Про цю модель я чув досить контроверсійні відгуки, тож, де захована правда, мені ще треба було вияснити, спойлер: все достатньо добре. Не гаючи часу, заповнюю документи, віддаю решту суми та починаю розпихати речі по трьох металевих кофрах, яких виявилося якраз достатньо під весь мій крам, щоб автономно мандрувати по Норвегії.
Перші десятки кілометрів я їхав наче на автоматі, і тільки через декілька годин в сідлі я почав приймати те, що я, насправді, прямо зараз реалізовую свою мрію, яку виношував цілих 5 років. На мене нахлинула буря емоцій, що буває надзвичайно рідко. Це був дуже яскравий момент піднесення, і нарешті прийшло усвідомлення - я в справжній мандрівці.
Після короткої зупинки на обід в супермаркеті та переварювання всього, що відбувається, я рушив далі до свого першого місця ночівлі, не очікуючи побачити щось надзвичайне, адже це ж тільки початок, але як же я помилявся. Передімною був шлях через гору !!!!!! це була моя перша високогірна дорога в цій мандрівці і одразу таке, що ж буде далі - подумав я...
Помилувавшись, я заскочив на мотоцикл та почав спуск в долину до свого кемпінгу, де я вирішив відсвяткувати старт мандрівки двома банками пива, бо так мені хотілося:) Тож поставивши намет я поїхав в найближчий супермаркет де термінал відмовився примати мою картку і поруч стоявший молодий чоловік запропонував мені оплатити мені мою покупку, я чемно подякував і відмовився, оскільки це було мені дуже незвично і некомфортно. Розмінявши готівку я таки отримав бажане пиво і насолодився ним в кемпінгу перед сном, так завершився мій перший день мандрівки.
ДЕНЬ 6
Ох, ніч була безсонною, а спина на ранок мені сказала: «Вуйко, ти шо собі дозволяєш?», але, зробивши руханку та кілька раундів бою з тінню, я знов відчув себе людиною і, заскочивши на Трансальп, з нетерпінням поїхав далі з питанням в думках: а що ж підготував для мене цей день?
А день почав помаленьку показувати мені справжні норвезькі фьорди, і я настільки отетерів, що не зміг стриматися, щоб не зробити собі фотосесію на мотоциклі:)
А далі ще краще: знову високогірні дороги, озера та гірський пік з сніговою шапкою на горизонті.
В цей день я вперше почав штучно обмежувати себе в зупинках, бо з таким темпом я б нікуди не встиг на ночівлю до заходу сонця.
Настав час підкріпитися, і я зупинився в найближчому селі з супермаркетом, де під сонцем та з розкішними видами я з'їв свій скромний обід.
Маршрут привів мене до чергової оглядової точки, спускаючись з якої, мене чекала приємна несподіванка, яку я сприйняв як добрий жарт долі. На узбіччі я побачив туристичний чохол, в якому був повноцінний, двомісний намет… Ахаха, я одразу згадав свою австрійську мандрівку на велосипеді в 2012 році, де я знайшов спальник фірми Мамут, котрим користуюся і сьогодні. Тож, я сприйняв це як добрий знак від норвезьких богів і рушив далі.
Кам'янисті гори, гірські озера, фьорди, серпантини і це лише за півтора дні, що ж і ще може показати мені Норвегія далі...Водоспади - нова опція, і одразу один з найпопулярніших.
В такому темпі час спливав дуже швидко, втома підкрадалася і настав час ставати на ночівлю, але от невдача, в Норвегії кемпінги настільки популярні, що в окремих містечках їх треба букати як готелі, чого я звісно ж не робив, бо якого біса, такого ніде не зустрічав раніше. Нащастя опція "душ" завжди доступна навіть на переповнених кемпінгах, тож освіжившивсь я поїхав назад, до попереднього містечка, за 15км, де ще з дороги було видно поляну з наметами, це звісно не крутий кемпінг в стилі вікінгів, але газон під намет там нічим не гірший.
Забув сказати, що в містечку Лом, де мені не пощастило поселитися, стартує маршрут на Язик Троля, тому місця там краще букати наперед.
На самому кемпінгу, я спостерігав дуже цікаву і незвичну картину. Компанія юних норвежок на брутальному позашляховику мандрує по своїй країні, "який контраст з нашими дівчатами", подумав я, поки вечеряв туристичним субліматом та залізав в намет на ночівлю.
ДЕНЬ 7
Цей день розпочався дуже рано: близько 5-ї ранку я вже прокинувся, а о 7-й виїхав з кемпінгу. Ранок зустрів мене невеликим дощиком та температурою близько 17 градусів, і це на контрасті з попереднім днем у +30 градусів. Не даремно я брав свої дощовики, - подумав я. Спойлер, даремно, це був єдиний дощ, який я застав в Норвегії на час своєї мандрівки. За годину часу я вже накрутив 50 км гірськими дорогами та став на огляд фьорду і невеличку фотосесію.
Так рано я рвонув з кемпінгу, що забув поснідати, тож бурчання в животі швидко нагадало мені про цю необачність, і я зупинився на сніданок в черговому містечку неподалік пристані.
Їду я, насолоджуюсь і неочікувано для себе приїжджаю до найкрасивішого фьорда, який я бачив впродовж цієї мандрівки. Він такий, як на еталонних фотографіях з туристичних буклетів про Норвегію.
Але, є правила таких мандрівок, не затримуватись на одному місці, бо за поворотом може бути ще гарніше, тож хто я такий щоб з цим сперечатись, подивився на найгарніший фьорд і хватить.
Бо далі на маршруті, топовий водоспад, який вразив мене до глибини душі, насправді такі місця просто створені для медитацій, але вони настільки людні, що тільки йог 99 рівня зможе абстрагуватися від цих натовпів:)
А далі оп-оп, ще один фьорда, та атмосферні білі будиночки вздовж берега:)
Попереду мене чекали обід та набір висоти до гірського плато і далі спуск до паромної переправи. Це була моя перша, але не остання паромна переправа, і оскільки я не знав процедуру оплати, то трохи насторожився, проте все було окей, номерні знаки мотика внесені в систему, і оплата списується автоматично, тож мандрувати максимально комфортно в цьому контексті.
Сам паром для норвежців - це як метро для киян - буденність. Чергу займають в лінії, яка відповідає пункту призначення. Пароми курсують кожні 30 хв, тож чекати довелося довго.
З'їхав я з парома і чкурнув до свого місяця ночівлі, формат якого тепер був не намет та кемпінг, а комфортабельна кімната, яку я орендував через Airbnb, і як же я влучно змінив формат. Хоч і трохи дорожче, але комфорт вищий і можливість поспілкуватись з місцевими, проте не конкретно цієї ночівлі, оскільки господарів не було вдома...так, мені просто дали код від будинку і я заночував там сам. Можете таке уявити в Україні? От я і не можу:)
Дещо мав я труднощі, щоб знайти цю адресу, але все ж під захід сонця я приїхав, розклав речі, поправся, повечеряв і завалився спати. День був надзвичайно насичений. Хочу підмітити, що інтер'єр місцеві оформляють дуже затишно, я б там жив:)
ДЕНЬ 8
День розпочався з паромної переправи, і першим місцем моєї зупинки був невеликий але затишний водоспад, де я поробив кілька фотографій і поїхав далі на гору...
І так, я приїхав до ще одного водоспаду, але вже з вівцями, якийсь водоспадний день:)
Тож, вдосталь покатавшись гірськими доріжками, я знову спустився в долину до фьорда, де і став на обід з розкішним видом. Затримався, бо не міг відірвати очей від цієї краси, при тому, що це вже далеко не перший дуже насичений день.
Топові гірські дороги, топові фьорди, водоспади...новий об'єкт це оглядовий майданчик, який також один з найгарніших в Норвегії, але дорога до нього через трафік на серпантнах це ще той челендж.
Знову гірські дороги з вівцями, де я вирішив трохи назнімати відосів, як я круто катаюся по серпантинах.
ДЕНЬ 9
Маршрут привів мене до високогірного озера з неймовірними пейзажами та...вівцями, ну куди ж без них. Одна настільки проявляла до мене інтерес, що довелось триподом трохи пояснити їй що таке особистий простір:)
Тож я повалявся на моху, подивився на озеро, на снігові шапки на горах і пошурував мандрувати далі.
Маршрут пролягав цього дня таким чином, що я знову повернувся до місця своєї ночівлі, де в місцевій пекарні придбав смачні міні-піци і традиційну булку з корицею та насолодився цим всім, розглядаючи місцеву природу.
Гори, серпантини, льодовики і так кілька разів, ця перепетія привела мене на дорогу Sognefjellet, 1400 метрів над рівнем моря, одна з найгарніших доріг цієї мандрівки. В Норвегії є просування Scenic roads на державному рівні, тож я рекомендую знайти ці дороги і включити їх до маршруту, гарантую, що ви не пошкодуєте.
Тож полежавши на скелях, мохах та лишайниках, я поїхав далі, зробивши ще одну зупинку біля надзвичайного місця, яке нагадало мені перевал Гардена в Італії: такі самі нависаючі скелі та відчуття безмежного простору.
Діло йшло до заходу сонця, і я наближався до свого місця ночівлі, а саме старої історичної ферми посеред гір. Місце надзвичайне і дарує унікальний досвід, бо де ще ви матимете змогу настільки заглибитися в атмосферу місцевої культури. Дерев'яні кабіни, виходок на вулиці в стилі нашого села, антикварні меблі, різьблення на балках… справжній етно-вайб Норвегії. Навіть самі норвежці мені казали, що такого стає щоразу менше: все перетворюється на сірий мінімалізм, і це сумно.
ДЕНЬ 10
Я дуже добре виспався цієї ночі, прийняв ранковий душ зі шланга по-фермерськи, зібрав мотик і рушив до пригод. Сніданок на фермі я вирішив не робити з декількох причин, перша мене застерігали власники не користуватися відкритим вогнем, оскільки регіон дуже посушливий, і трава може спалахнути від найменшої іскри, а з нею і вся ферма піде до Вальгали, друга - в мене поламався мій китайський пальник, який прослужив мені вірою і правдою 10 років...Тому, рушив я о 8 ранку а вже в 10 зупинився а снідок в мальовничому місці.
Непомітно для себе я вже почав наближатися до кінця маршруту і спускатися в долини. Проте місце, куди я приїхав, наче надавало прощальний розкішний вид на фьорд, і я по-справжньому кайфанув, незважаючи на всю надивленість попередніх днів. На жаль, чи на щастя, місце настільки мальовниче, що приваблює натовпи туристів, які цілими круїзними лайнерами запливають сюди і перенасичують тутшнє містечко та дороги. Зробити фотографію чи помилуватися красою стає практично неможливо, тому я вирішив не залишатися в цьому місці надовго і поїхав далі, хоч і хотілося залишитися надовше.
Далі ще краще, апогеєм останніх днів стало це місце, аналог Трансфагараша в Румунії, Стельвіо-пасс в Італії чи Ґросґльокнер в Австрії. Місце надзвичайної краси та тисяч туристів - Трольштіґґе, або Стіна Троля. Рекомендую приїжджати сюди зранку, щоб помилуватися всім цим в тиші.
Цей день ознаменувався ще одним невеличким водоспадом і виїздом з гірського регіону на плато, де я зупинився на ночівлю. Місце ночівлі було найцікавішим за всю мандрівку. Томас, чоловік, який здавав літній будиночок туристам, виявився сам по собі дуже неординарною людиною, фахівець з налаштування звуку на концертах, мандрівник що прожив 5 років у фургноні та обкатав всю Європу, трушний мотоцикліст на харлі девідсоні, та власник чудового пса Енштейна породи бордер-коллі. Ми багато спілкувалися, і я б залюбки зупинився в нього наступного разу, коли мандруватиму з жінкою. Цікавий факт що за час своєї мандрівки Томас заощадив кошти і придбав цілий будинок з територією та меблями готовий для життя всього за 70 тисяч євро, меблі антикварні та добротні, це ще одне унікальне місце де мені вдалось зупинитися на ночівлю.
ДЕНЬ 11
Прокинувся я дуже рано, бо цей день для мене був транзитним, я мав проїхати близько 550 км і хотілося ще до заходу сонця опинитись в місці ночівлі та ситим лягти спати, щоб поповнити свої сили. Тож я зробив лише декілька зупинок, одну, щоб пообідати, другу, щоб зробити фото біля населеного пункту Домбас:), та третю біля локального туристичного об'єкта - відтворення черепа мамонта з металу.
Я не люблю такі дні, бо це робота на виснаження, а не мандрівка, але цей день дав мені можливість розслабитись в передостанній день перед здачею мотоцикла та завершенням поїздки. Ночівля була не надто комфортною, бо спина добряче нила після зробленого маршруту, але саме такі моменти і створюють той контраст, що дає можливість зберігати баланс вражень від мандрівки.
ДЕНЬ 12
Цей день є повною протилежністю до попереднього, бо їздив не більше 100 км, нікуди не поспішав і мав можливість посмакувати останнє круте місце - Кінець світу (Verdens Ende). Як символічно - кінець мандрівки на кінці світу:). Забігаючи наперед, хочу сказати, що місце унікальне і надзвичайно красиве. Мені не хотілося звідти йти. Такого я ніде в житті не бачив. Назва повністю виправдовується. Скелі, що буквально торчать з-під води.
Від захвату я просто сів, та розглядав це місце хвилин 20 і лише тоді побіг досліджувати ці скелі зблизька.
Кинулося в очі те, що люди ловили криветок та крабів прямо з цих скель, і це видовище теж приковувало увагу. Були місця, схожі на купальні: виїмка в скелі, як ванна, в якій вода нагрівається краще і є притік та відтік води. Люди в цих "ваннах" нагадали мені японських макак, які взимку гріються в теплих джерелах.
На останній скелі я засів десь на годину, милувався морем, скелями навколо і наче гірський муфлон перескакував з однієї скелі на другу, підсвідомо розуміючи, що це вже завершення мандрівки. Цей день не схожий на попередні нічим. Декорації навколо інші, темп інший та і вайб загалом теж інший. Все це не просто так, якщо узагальнити всі попередні дні, то це гори, і я зробив трохи контрасту з морем в цей день свідомо.
Накайфувавшись на кінці світу, в мене залишалося ще одне невиконане завдання - купання в морі та ночівля поруч з ним. В своїх романтичних фантазіях уявляв, що купатимусь на дикому пляжі та на ньому ж заночую в наметі. Проте реалії Норвегії такі, що формально на законодавчому рівні є відкритий доступ до природи і ночівля на ній, але по факту через перелік правил та особливості рельєфу країни вибору місця ночівлі практично нема і не залишається нічого, окрім як зупинитись в кемпінгу. Так я і зробив: сам кемпінг був на березі моря, тож свою фантазію я практично виконав. Запаркувавши мотоцикл на горбі, я спустився до місця ночівлі та розклав намет. А далі взяв своє заслужене пиво і пішов на пляж милуватися заходом сонця.
ДЕНЬ 13
Ех, кінець мандрівки, пора їхати в Сандефьорд, мити та здавати мотоцикл. Саме місто невеличке, тому транспорт мені був не потрібен. Здача мотоцикла була на 9 ранку наступного дня, а потяг на 10, тому я вирішив позбутися мотоцикла швидше і решту дня гуляти по місту та його ярмарках. Смачно повечеряв, побродив по набережній та ліг спати в будиночку, який мені нагадав будинок з серіалу "Всі жінки відьми".
ДЕНЬ 14
Я не буду описувати, як їхав у потязі, сідав у літак, потім їхав потягом з Кракова до Перемишля, ночував там та їхав потягом до Києва, бо це нецікаво. Весь цей логістичний пиздець, як і багато іншого, можна було б уникнути, якби не довбана р***ня. Сів собі на літак в Борисполі і за дві години ти вже в Осло. Впевнений, що колись так і буде, а для цього підтримуємо ЗСУ і віримо в перемогу України. Слава Україні!!!
